Кібербулінг — цькування в режимі он-лайн
Поява Інтернету дозволила реалізуватися «віртуальному спілкуванню», яке стало для багатьох ресурсом й відкрило додаткові соціальні можливості.
Однак висока активність дітей в поєднанні з їх слабкою поінформованістю про небезпеки Інтернет-простору і способах їх уникнення або подолання, сприяє зростанню ризику потрапляння дітей в небезпечні ситуації.
Однією з яких може стати кібергбулінг.
Деякі фахівці вважають, що кібербулінг можливий тільки серед дітей і підлітків, а прояви насильства дорослими на просторах інтернету слід називати «кіберхарассмент» або «кіберсталкінг».
Отже, кібербулінг (cyberbullying), електронне цькування (electronic bullying), соціальна жорстокість онлайн (online social cruelty) — це окремий напрямок цькування, який визначається як навмисні агресивні дії, систематично протягом певного часу здійснюються групою або індивідом з використанням електронних форм взаємодії і спрямовані проти жертви, яка не може себе легко захистити.
Жертвою кібербулінгу можна стати за допомогою електронної пошти, миттєвих повідомлень, вебсторінок, блогів, форумів й чатів, месенджерів, онлайн-ігор та інших інформаційних технологій комунікації.
Розрізняють прямий та непрямий вид кібербулінгу.
Прямий кібербулінг — це безпосередні атаки на дитину через листи або повідомлення.
При непрямому кібербулінгу в процес цькування жертви, залучаються інші люди (як діти, так і дорослі), не завжди за їх згодою; переслідувач може зламати обліковий запис жертви, маскуючись під господаря, розсилати з його облікового запису повідомлення знайомим, неналежного змісту, руйнуючи комунікативне поле жертви і породжуючи сумніви щодо його моральних якостей. Одна з найбільш загрозливих ситуацій — коли переслідувач публікує в мережі інформацію, яка піддає життя людини небезпеці, наприклад, публікація особистих даних.
Розглянемо особливості кібербулінгу: анонімність; безперервність; численна кількість невидимих свідків;відсутність зворотного зв’язку;розгальмовування (можливість не бути ідентифікованими призводить до феномену розгальмовування (disinhibition): без страху покарання й соціального несхвалення люди дозволяють собі говорити та робити речі, які б не стали говорити й робити в реальному житті, де вони несуть відповідальність за свої вчинки й висловлювання).
У своїй книзі «Кібербулінгу: Булінг в цифровому столітті» Р. Ковальські, С. Лімбер та П. Агатстон наводять найпоширеніші форми цькування в електронному просторі:
Найемоційніша форма кібербулінгу — флеймінг (англ. flaming — спалахування), починається з образ і переростає у швидкий емоційний обмін репліками, зазвичай публічно, рідше в приватному листуванні. Відбувається між двома співрозмовниками з самого початку на рівних, однак раптова агресія вносить дисбаланс, що посилюється внаслідок того, що учасник не знає, кого його противник може залучити на свою сторону в цій битві. Відвідувачі форуму, свідки, можуть приєднуватися до однієї зі сторін і розвивати грубе листування, не до кінця розуміючи початковий сенс зіткнення і часто розглядаючи ситуацію як ігрову, на відміну від ініціаторів агресивного діалогу;
Виділяють також кіберхарасмент (англ. harassment — пригнічення) —це неоднократні дії або слова адресовані конкретній людині, які націлені на викликання у жертви роздратування, підвищення тривоги та рівня стресу, провокування страху та часом неможливістю ідентифікувати переслідувача; Різновидом кіберхарасменту є тролінг: кібертролі (cyber trolls) публікують негативну інформацію на вебсайтах, сторінках соціальних мереж, яка провокує у жертви виникнення сильної емоційної реакції.
В «реальному» життя тролів зазвичай називають провокаторами — це люди які використовують «слабкі місця» інших людей для того, щоб за допомогою маніпуляції «ранити» людину й отримати задоволення від його афективного вибуху. Агресор в цьому випадку переживає відчуття всемогутності внаслідок влади над жертвою та над її емоційним станом;
Близьким за змістом, але менш маніпулятивним і більш безпосередньо агресивним є кіберсталкінг (cyberstalking; від англ. To stalk — переслідувати, вистежувати) — використання електронних комунікацій для переслідування жертви;
Ще однією формою переслідування в Інтернеті є поширення наклепу (англ. denigration) — це публікація або розсилка неправдивої інформації що принижує гідність людини (спотворені зображення, які шкодять репутації): однією з форм наклепів є «онлайн слем-буки» (англ. online slam-books). Слем-буки — сторінки на яких однокласники розміщують різні рейтинги та коментарі — «хто найкрасивіша дівчина в класі», «хто одягається гірше всіх» тощо. Відповідно, «онлайн слем-буки» — це створені для розваги сайти, де однокласники публікують подібні рейтинги й коментарі, які можуть бути часто грубі й неприємні.
Також, науковці визначають категорії дітей які займаються кібербулінгом, в залежності від мотивації до цього заняття і стилю його здійснення:
а) «ангели помсти» (відчуває себе правим, часто мстить за те, що сам став жертвою булінга в школі);
б) «спраглий до влади» (схожий на традиційного переслідувача зі шкільного двору, прагне до контролю, влади й авторитету, однак може бути меншим й слабшим від однолітків, або може зганяти свою злість й безпорадність, у зв’язку зі станом власної уразливості, наприклад, розлучення або хвороба батьків, домашнє насилля);
в) «противне дівчисько» (може бути дівчинкою, й хлопчиком; займається кібербулінгом заради розваги);
г) «ненавмисні переслідувачі» (включаються в кібербулінгу по інерції слідом за отриманими негативними повідомленнями про когось.
На сьогодні дослідники вважають, що жертвами кібербулінгу часто стають ті ж діти, що зазнають булінгу в «реальному» житті: як правило діти більш вразливі й менш упевнені в собі, часто мають якісь відмінності в зовнішньому вигляді, походженні, поведінці, стані здоров’я в порівнянні з однолітками.
Рекомендації!
Задля запобігання виникнення ситуацій у якій дитина може стати жертвою кібербулінгу, необхідно проводити профілактичні заходи щодо формування правильної, безпечної поведінки на просторах інтернету. Пам’ятайте, що ситуації кібербулінгу відбувається при відсутності «реальних» відносин між жертвою та агресором, тому основною метою профілактичного психологічного втручання є робота щодо встановлення власних кордонів й підвищення навичок забезпечення їх стійкості.
Зверніть увагу! Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот “Кіберпес”.
Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як діяти дітям, батькам і вчителям у випадку кібербулінгу.
У чат-боті «Кіберпес» можна знайти інформацію про те:що таке «кібербулінг» та як він проявляється; як визначити контент, що містить кібербулінг; що робити, якщо вас кібербулять; як видалити матеріали, що містять кібербулінг; як попередити кібербулінг; як не бути кібербулером.
Також, на платформі Prometheus можна пройти безкоштовний онлайн-курс «Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти», що був створений за ініціативи МОН.
