Поради татам і мамам дітей підліткового віку

для їх вбереження від необдуманих і ризиконих дій, вчинків

і небезпечних контактів за межами сім’ї

Кожен період життя людини має свої радісні очікування і труднощі їх здійснення, але

особливою змінюваністю відзначається вік переходу від дитинства до юності, так

званий «перехідний» або підлітковий, як правило, 11-17-річний вік. Взаємини дитини

цього віку розширюються, урізноманітнюються і, відповідно, ускладнюються, а

вчинки і поведінка в процесі становлення самостійності супроводжуються

природними більш або менш вираженими реакціями емансипації, переважанням

бажань здобути визнання серед ровесників над схваленням батьків, неповне

усвідомлення наслідків своїх дій, вчинків або й поведінки в цілому.

Ці поради ставлять на меті привернути увагу всіх дорослих

членів сім’ї, а особливо батьків – тата і мами – до того, що

можна і необхідно зробити власними силами.

Усією родиною:

1. Твердо виявіть і виявляйте надалі своє ставлення одне до

одного як взірець для дитини.

2. Значущими для кожного підлітка є взаємини з дідусями і

бабусями.

Ваші стосунки мають властивість наслідуватися

дитиною, утворюючи власне ставлення, через призму

якого підліток оцінює власні стосунки з усіма іншими

знайомими за межами сім’ї.

3. Обговорюйте за участю підлітка плани всієї сім’ї,

запитуйте доньку, сина про участь у них, наміри,

бажання й очікування.

В індивідуальних взаєминах з дитиною:

1. Виявляйте увагу і пам’ятайте, що зайвої уваги до підлітка не буває, заохочуйте до

цього всіх дорослих членів сім’ї.

2. Говоріть першими, не чекаючи, поки до вас звернуться. Візьміть за правило після

пробудження бажати «Доброго ранку!», а перед сном – «На добраніч!».

3. Радійте, коли до вас звертаються з будь-якого приводу й уважно вислуховуйте,

навіть якщо вам це здається не вельми важливим. Можливо, це й так, але цим

створюється звичка до постійного спілкування і впевненість дитини в тому, що до вас

найлегше звернутись, ніж до будь-кого іншого поза сім’єю.

7. Плануйте майбутнє. Заохочуйте мрії. Мрії стають перспективними задумами, а

задуми – планами, плани – гарними вчинками вже найближчими днями. Визначайте

найближчі приємні події.

8. Заохочуйте все, крім небезпечного. Про ризики, небезпеки та їх можливі наслідки

говоріть прямо. Наводьте приклади уникнення небезпек, способів відмови і виходу з

ризикових і небезпечних ситуацій.

9. Встановлюйте безпечну, на ваш погляд,

періодичність зв’язку на випадок вашої відсутності,

визначайте події, про які вам треба обов’язково

повідомляти.

10. Захоплення інтернетом означає, що в інтернеті

треба бути там разом з дитиною, захоплення

інтернет-іграми – гратися разом. Ваш життєвий

досвід попередить появу небезпек.

11. Піднімайте самооцінку дитини.

Пам’ятайте, що жодне навчання не варте здоров’я вашої дитини і, тим більше, – її

життя. Ви є останнім і крайнім

захистом для дитини, вийшовши за

межі якого, дитина шукатиме

прихистку серед таких само, як і вона,

уражених несправедливістю ставлення

і не захищених від нього ровесників.

12. Відкрито висловлюйте своє

ставлення, думки і почуття – цим самим

створюється приклад повсякденної

відкритості поведінки дитини,

співпереживання і подолання скутості, нерозв’язаних сумнівів і протиріч, здатності

співпереживати і долати власні труднощі.